Канабис Гурьевск Шишки марихуана семена

Алё, пацаны и девчонки! Счастье! Расскажу вам, как я закинул закладки на сильные шишки марихуаны и пошел на концерт группы "Пикник" в Крокус Сити Холл. Это было просто охуительно! Суть начало такое: я сижу на тусовке со своими мексиканскими друзьями, как вдруг один из них предлагает мне загасить винт. Сразу же знаю, что нас ждет прекрасное приключение! Пацаны знают свое дело и обладают качественным марихуаной, которая берет за душу. Так что я решаю не отказываться и пробую этот черный покровитель нервных систем. Как только вещество взяло свое, я ощущаю, что все вокруг начинает меняться. Цвета становятся ярче, звуки погружают в другую реальность. Я готов к путешествию внутрь моего сознания, в котором я становлюсь настоящим психоактивным грибом. Время замедляется, и я начинаю видеть вещи, которых раньше не замечал. И тут, вдруг, приходит мне в голову идея - а почему бы не сходить на концерт "Пикника"? Ведь они играют просто бомбически! И так я решаю, что это будет одним из самых заебись вечеров в моей жизни. Я звоню своим друзьям-наркоманам, которые тоже любят такой дип, как я, и предлагаю им поехать вместе на этот концерт. Они сразу соглашаются, ведь сейчас подобные события просто охуительны! Когда мы приезжаем на место, в Крокус Сити Холл, я ощущаю, что вокруг все настолько красочное и нереальное, будто я находусь внутри ЛСД-трипа. Под искрящимся светом огней разноцветных прожекторов, вокруг меня кружатся толпы наркоманов-фанатов, которые тоже пришли получить свою долю неземного наслаждения. Концерт начинается, и я попадаю в водоворот музыки и эмоций. "Пикник" выступают на сцене, как настоящие боги музыки. Я закрываю глаза и погружаюсь в мир звуков. Моя душа парит, как марихуанский дым над толпой, и все вокруг начинает танцевать вместе со мной под эти гениальные ритмы. Я не знаю, сколько времени мы провели на этом концерте. Для меня оно оказалось абсолютно нереальным и в то же время прекрасным. Я чувствовал себя настоящим наркоманом, который получает долю своего счастья и экстаза от музыки. Но каждый наркоман знает, что в конце приходит разочарование. Музыка затихает, и я понимаю, что все это было только мгновением, мимолетным приключением. Возвращаюсь к реальности, но с душой, окутанной воспоминаниями и эмоциями. Так я закончил свое путешествие внутрь себя на концерте "Пикник". Благодаря шишкам марихуаны, я открыл для себя новые грани мира и ощутил непередаваемый кайф от искусства. Это был мой ЛСД-трип, который запомнится на всю жизнь. Всем peace, love, unity and respect! И помните, наркота не так крута, как дружба и музыка!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...